День пам’яті та примирення у Білоліссі — спільна молитва сердець за минуле і майбутнє.
Цьогоріч цей важливий захід ми провели разом із Білоліським Будинком культури — і це була не просто подія. Це була тиша, яка кричить. Сльози, які говорять. Пам’ять, яка живе.
Ми згадували тих, кого забрала війна.
Тих, кого вже не обійме мама.
Тих, хто пішов у небо, захищаючи кожного з нас.
Символічне внесення прапора джурівцями — як клятва нових поколінь берегти свободу.
Маки «розповідали» історії: від голоду і війни — до сучасних втрат і болю.
Публіка затихла під час «Листа коханому» — емоції лилися крізь кожне слово.
Діти створили дерево з жовто-синіх стрічок - як живий символ надії, життя і Перемоги.
А пісні та композиції у виконанні духового оркестру, стали справжньою окрасою заходу — кожна нота торкалася душі, кожен голос був голосом серця.
Ми пам’ятаємо. Ми боремося. Ми вистоїмо.
Бо коли одна дитина каже «Слава Україні!» — мільйони відповідають:
Героям Слава!